Потаємини

Одне з найзагадковіших зникнень трапилося на острові, розташованому біля північно-західних берегів Шотландії, наприкінці ХІХ століття. Того року на маяк було найнято чотири людини: Джозефа Мура –  головним доглядачем, Томаса Маршалла та Джеймса Дюката – першим та другим помічниками відповідно, Дональда МакАртура – асистентом. Вони працювали позмінно по троє, час від часу підмінюючи один одного. Так тривало до 15 грудня 1900-го року, поки світло маяка раптово не згасло. На той час на острові чергували обидва помічники та асистент. Джозеф Мур, головний доглядач, залишався  на великій землі. Дістатися острова він зміг лише 26 грудня через сильний шторм...

Прибувши на острів, його одразу збентежив той факт, що ніхто не вийшов йому назустріч, а двері на маяк були ретельно зачинені на замок. Коли він потрапив усередину, то здивувався ще сильніше: на столі на кухні стояли тарілки з м'ясом, картоплею та огірками. Обід не доїли, а один зі стільців було перевернуто, ніби хтось із доглядачів перекинув його похапцем. Складалося враження, що якась подія застала чоловіків зненацька. При цьому лампи маяка були повні, хоча й не запалені. А от дощовик при вході залишився тільки один - двох не вистачало, і всі годинники зупинилися. Ще раз обійшовши маяк, Мур повернувся до свого судна, на якому прибув на острів, взяв трьох моряків і старанно обшукав усю територію. Це не дало жодного результату: Маршалл, Дюкат і МакАртур безслідно зникли. Вдалося знайти лише журнал, від останнього запису якого у Мура спиною побігли мурахи:

«12 грудня. День. Сильний північний вітер. Море люто біснується. Ніколи не бачив такого шторму. 12 грудня. Північ. Як і раніше, вирує шторм. Неможливо вийти назовні. Судно, що проходило повз, наблизилося до маяка так близько, що можна розгледіти світло в каютах. Дюкат роздратований. МакАртур плаче. 13 грудня. День. Шторм не вщухав протягом усієї ночі. Сіре денне світло. Дюкат і МакАртур плачуть і моляться. 14 грудня. Немає виходу. Усі молимося. 15 грудня. Шторм закінчився. Море спокійне. Бог над усім».

Перше, що вразило Мура, ніякого шторму біля Ейлін Мор у цих числах не було, погода зіпсувалася лише 16 грудня. По-друге, незвичний стан співробітників. Мур не міг собі уявити кремезних чоловіків, які були готові до будь-чого: до довгої ізоляції, до важкої праці, до емоційних перевантажень. Тому цей запис у журналі залишав більше запитань, ніж відповідей. Пізніше було висунуто багато версій - від злих духів до звичайної втечі на якомусь судні. Найправдоподібнішим поясненням стало те, що доглядачів могло змити в море з причалу або з високої скелі, хоча жодне тіло так і не було винесло на берег. Щоправда, це не дає відповіді на головне запитання: чому всі троє чоловіків залишили маяк практично одночасно, а один із них так поспішав, що не спромігся одягнути плащ?